Сучасна назва «Ужгород» говорить сама за себе: місто-град над рікою Уж.
На думку більшості вчених-дослідників річка Уж (до речі, на території
Словаччини, через яку вона протікає, річка носить назву — Уг) не має
ніякого відношення до однойменної змії-вужа. Деякі лінгвісти вважають,
що оскільки територія краю знаходилася під болгарським впливом, то
назва ріки походить від слів «уголь», як вугілля, та «угол», як кут, а
також від слова «узок», як вузький, маючи на увазі вузьку долину річки
Уж, а інші дослідники стверджують, що «Уж» походить від турецьких слів
«унг», «онг», що перекладається, як «правий», ще деякі стверджують що
назва походить від старотюркського слова «уз», яке перекладається як
«вода».
Уже в давнину на території Ужгорода
були поселення, найдавніші з яких нараховують понад 100.000 років.
Протягом давніх віків через територію сучасного міста пройшло чимало
племен і народів: кельти, авари, дакійці, сармати, бургунди, але
найбільш відомими з перших свідомих засновників ужгородського поселення
були слов'яни. Одне з їх племен, білі хорвати, в другій половині I
тисячоліття заселило район сучасного Ужгорода.
Протягом
століть історично склалися три центри міста — Замкова гора, Радванка,
Горяни. А вже пізніше перевага поступово перейшла до більш укріпленого
району на Замковій горі. У IX столітті укріплене городище-замок
перетворилося у ранньофеодальне місто-поселення, яке стало центром
новоутвореного слов'янського князівства очолюваного легендарним князем
Лаборцем. На заході князівство Лаборця межувало з Великоморавським
князівством, а на півдні — з Першим Болгарським царством. Не виключена
можливість, що Ужгородське городище могло входити до їх складу. У 903
році угорські племена, під керівництвом своїх сакрального вождя Алмоша
та військового вождя Арпада протягом чотирьох днів штурмували фортецю
Гунгвар, у якій оборонявся князь Лаборець зі своїми воїнами. Але сили
були нерівні, і князь та його військо були перебиті. Саме городище було
спалено, та через деякий час знову відбудоване вже новими господарями.
Після приходу угорців навколо замку починає розбудовуватися і
розширюватися містечко. У 1086 році Ужгород був атакований половцями
хана Кутеска та взяти його вони не змогли.
У 1241—1242 роках
татаро-монгольські племена під керівництвом хана Бату спалили місто.
Нове місто (Унгуйвар) — Новий Ужгород за наказом угорського короля
Бейли IV, у 1248 році будують на новому місці, у сучасному мікрорайоні
Горяни. Тут також збудували нову фортецю і поруч неї церкву (Горянська
ротонда). У 1290 році новим господарем міста стає канцлер Угорського
королівства — Обо Омодей. Під час феодальних міжусобних війн на початку
XIV століття, значних руйнувань зазнав і Ужгород. У 1312 році новим
господарем міста-фортеці став Петро Пете, який вже у 1315 році піднімає
повстання проти короля, яке через два роки було придушене. У 1318 році
місто одержало нових господарів — італійських графів Другетів, які
володіли ним протягом 360 років. Філіп Другет будує нову кам'яну
фортецю на місці сучасного замку. Разом із замком розбудовувалось і
місто. У 1384 році — завершилося будівництво нового замку, а також була
відкрита перша в місті школа. Уже в 1430 році Ужгород одержує привілеї
від короля і офіційно пишеться «Привілейоване місто Ужгород».
У
1514 році, під час великого повстання під проводом Дьордя Дожі, місто
було повністю зруйноване. А після поразки угорців у битві з турками в
1526 році біля Могача, Угорське королівство було розділене на три
частини: 1.Трансільванське князівство; 2.Центральна Угорщина під владою
турків; 3.Західна і Північна Угорщина під владою австрійських
Габсбургів. Місто Ужгород на тривалий час стає ареною міжусобних боїв.
Так у 1538 році Ужгород відійшов до Трансільванії, а уже в 1540 році
його зайняли австрійські війська. У 1564 році місто знову було
атаковане трансільванськими військами.
Нові господарі графи
Другети зміцнили роль міста, як економічного та торговельного центру. У
цей час відбулися такі події як: перебудова замку, будівництво нових
церков. Збереглася з того часу і «Печатка міста Ужгорода. 1675 рік», на
якій зображено герб міста: щит із двома виноградними лозами, а на них
три листки і два грона винограду, що вказувало на основне заняття його
мешканців. До речі, у 1631 році у місті було 10 вулиць, 206 кріпосних
дворів, 32 дворянські маєтки; а всього загальна кількість жителів —
1200 чоловік. Протягом XVI—XVII століть в Ужгороді існувало багато
ремісничих цехів: шевський, гончарний, столярний, бондарний. У цей
період місто було втягнуто в релігійну боротьбу між реформатською
Трансільванією і католицькою Австрією. У 1610 році в місті домінувала
католицька церква. У 1619 році Ужгород знову захоплюють протестантські
війська Трансільванії. Після десятилітнього правління реформатської
влади в місто повернулися католики на чолі з графом Другетом. Саме в
цьому році, 1646, в Ужгородському замку було зібрано 63 православних
священників і під егідою Ватикану проголошено Ужгородську унію та
утворено греко-католицьку церкву на Закарпатті.
У 1707 році
Ужгород був резиденцією керівника національно-визвольної війни
угорського народу Ференца II Ракоці. Взагалі, Ужгород XVIII століття
славився своїми ярмарками. Сюди приїжджали купці із Словаччини,
Німеччини, Угорщини, Молдавії, Польщі, Греції, Росії. У цей час було
збудовано цілий ряд винних підвалів і складів у районі Замкової та
Дайбовецької гір. У кінці XVIII століття починає розбудовуватися і
лівобережна частина міста, де селилися бідняки.
А ось для
початку XIX століття характерний економічний розмах. На Закарпатті
почав розвиватися капіталізм, хоча і в рамках феодалізму, з'явилися
перші фабрики, внаслідок чого площа міста значно збільшилась. У 1837
році в Ужгороді нараховувалося 36 вулиць.
Найбільший вплив на
Ужгород із політичних подій XIX століття справила угорська революція
1848—1849 роках 27 березня 1848 році в місті офіційно було відзначено
повалення монархії в Угорщині. Для придушення революції Габсбургський
абсолютизм покликав на допомогу армію царської Росії. Будучи не в силах
протистояти їм, визвольна війна потерпіла поразку. Монархія була знову
відновлена. У 1849 році Ужгород став центром Руського округу, нового
територіального утворення в Австрійській імперії, але вже в 1850 році
воно було ліквідовано. У 1863 році — була відкрита перша друкарня з
українським шрифтом. У 1869 році в Ужгороді діяв перший на Закарпатті
лісопильний завод, у 1872 році почала працювати перша залізниця:
Ужгород-Чоп. У 1886 році побудована меблева фабрика «Мундус». У 1897
році з'явився перший телеграфний зв'язок Ужгород-Будапешт, а в 1902
році була здана в експлуатацію перша Ужгородська електростанція.
Перша
світова війна сповільнила темп розвитку міста. 12 січня 1919 року полк
чехословацьких легіонерів зайняв правобережну частину міста,
лівобережна ж залишилася під владою Угорщини. А 10 вересня 1919 року
Закарпаття офіційно увійшло до складу Чехословацької республіки, а
Ужгород став адміністративним центром краю. Саме в часи Чехословацької
республіки місто отримало сучасну архітектурну довершеність. Але за
Віденським арбітражем від 2 листопада 1938 року Ужгород був переданий
Угорщині. Місто за часи фашизму перетворилося у військовий табір
угорської армії. У 1941 році Угорська держава, до складу якої входило і
Закарпаття, вступила у другу світову війну. До кінця 1944 року бої
підійшли до Ужгорода. Війна не принесла місту яких-небудь істотних
зруйнувань, хоча привела до значних змін у населенні міста. У
визвольних боях за місто брали участь частини 4-Українського фронту, а
27 жовтня 1944 року Ужгород був визволений. Новий період приніс у життя
краю значні зміни. На околицях Ужгорода будувалися нові підприємства і
поновлювалися старі. Нові житлові райони змінили обличчя міста.
