Липовий Скиток — село в Україні, Васильківського району Київської області.
Населення становить 266 осіб.
Дуже
часто історія багатьох сіл і містечок нероздільна з історією храмів,
які побудовані на їх території. Власне наші предки завжди спочатку
думали про храм, а вже потім про свій власний побут і краще житло. В
день пам’яті святого Онуфрія Великого та собору всіх святих, що в землі
українській просяяли 25 червня 2006 року стародавнє село на Київщині
Липовий скиток, як і церква цього села, святкували 300 років. Напевно
небагато краєзнавців можуть похвалитись тим, що деякі українські села і
містечка засновані ченцями, але у випадку із Липовим Скитком саме так.
Перш ніж виникло поселення тут спочатку жили і подвизалися ченці.
В «Сказании о населенных местностях Киевской губернии 1864 г.» Лаврентія Похилевича
про с. Липовий Скиток знаходимо такі відомості, що Скиток село називали
липовим із-за того, що тут росте велика кількість лип і що тут існував
монаший скиток. Частина цього села носить назву Данилівка. Передання
вказує на те, що тут на місці цього села колись існувало місто Данилово
засноване в домонгольський період. За часів гетьмана Богдана
Хмельницького с. Данилівка було власністю Свято-Михайлівського
Золотоверхого монастиря. «Про початок скита при Данилівці відомо, що
він заснований, а ще краще сказати відроджений, ігуменом Михайлівського
(Золотоверхого) монастиря Захарією (Корніловичем), потім єпископом
Переяславським і коадьютором Київського митрополита», - свідчить
Лаврентій Похилевич. Фундатор цього скита збудував тут 1706 року
дерев’яну церкву святого Онуфрія Великого і трапезний храм на честь св.
Захарії. Єпископ Захарія (Корнілович) в цьому скитку спочив у Бозі 15
серпня 1715 року і як свідчить пам’ятна книга Свято-Михайлівського
Золотоверхого монастиря святитель був «весел взором, в разглагольстві
утешен, преступником снисходителен, всем удобопреступен, мирен, к Богу
благочестив, учен добре в книгах, в словесах красен». Цей великий
святитель був сподвижником гетьмана Івана Мазепи, який просив 1700 року
своїм універсалом про висвяту ігумена Захарія (Корніловича) і єпископа
Переяславського. Після Полтавської катастрофи 1709 року єпископ Захарія
був одним із тих, хто не сприйняв анафеми на гетьмана Івана Мазепу і
назавжди напевно покинув офіційний Київ та Переяслав, оселившись в
скиту, де ще багато, як свідчать джерела рукопокладав священиків для
православних парафій Правобережної України, що була під Польщею. Дерев’яний
храм преподобного Онуфрія Великого уцілів з тих часів і пережив багато
потрясінь. На його зовнішній стіні прикріплено дошку про те, що це
пам’ятка архітектури 1706 року. Але фактично завжди храм утримувався
коштом громади, яка відстояла цей храм, тоді коли над ним висіла
загроза його закриття і руйнації. Це були вже радянські часи. Але сам
скит перестав діяти на початку ХІХ століття, а соборна дерев’яна церква
стала парафіяльною. Поряд із храмом за його вівтарною частиною
знаходиться могила єпископа Захарія (Корніловича), який заповідав його
поховати без особливих почестей. З
благословення Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України
Філарета в неділю другу після П’ятидесятниці, в день пам’яті Онуфрія
Великого преосвященний Димитрій, архиєпископ Переяслав-Хмельницький,
вікарій Київської єпархії очолив святкову Божественну Літургію у
співслужінні 17 священиків Васильківського і Києво-Святошинського
благочинь, а потім урочистий хресний хід навколо святині. Велика
кількість народу з цілого Васильківського району та усієї округи
надавала святу великого піднесення. На паперті храму преосвященний
Димитрій виголовив проповідь, в якій особливо відзначив труд і подвиг
першого переяславського єпископа Захарія (Корніловича), сказавши, що
він є винуватцем сьогоднішніх урочистостей, бо його праця не залишилась
марною, а примножила славу і велич Божу в серцях тих, хто сьогодні
святкуючи 300-ліття храму згадує добрими словами і цього святителя. Від
імені Святішого Патріарха Філарета преосвященний Димитрій вручив
церковні нагороди всім, хто був причетний до нещодавньої реставрації
цього храму. Орденом святого рівноапостольного князя Володимира
Великого ІІІ ступеня був нагороджений настоятель цього храму протоієрей
Володимир Ільницький.
Источник: http://www.vidomosti.org.ua/ |
